Історія бібліотеки

Діяльність  читальні с. Поточище була постійно контрольована польською адміністраційною владою. В неділю і в свята, звичайно після вечірні збиралися в читальні вся молодь і старше покоління. Відбувалися танкові забави, читали передплачувані  часописи, книги і слухали радіопередачі.

В 1914 році ранньою весною почали відбудовувати будинок читальні Просвіти. Будова йшла дуже поволі, тому, що почалася Перша світова війна, а також не було коштів. Допомогли односельчани-емігранти з Канади. Спочатку в читальні книг було дуже мало, але за допомогою молоді, яка тягнулась до читання було зібрано кошти і поповнено читальню новими книгами.

В буремні роки війни німці окупували село. Читачі бібліотеки розібрали книги по домівках, аби зберегти їх. В березні 1944 року село було звільнено від окупантів, бібліотека поволі відновлювала свою роботу. Громада  знову почала зносити з дому врятовані книги. Так зібрали 1400 примірників книжкового фонду. Ці книги були дуже дорогі для читачів. На той важкий час бібліотеку очолив житель нашого села, який повернувся із фронту, без бібліотечної освіти Петро Іванович Козло  (1947-1951). Важкі роки припали на долю Петра Івановича у відродженні читальні. Завклубом  на той час працював Іван Миколайович Зонеман, який керував драматичним гуртком. Бібліотека відроджувалась, знову ставала по новому на ноги. Пізніше після Петра Івановича  до обов’язків завідувача бібліотеки стає Петро Степанович Сайко. Знову закипіла, завирувала робота в Поточищенській  бібліотеці-читальні, завдяки  діаспорі знову надходили нові надходження до бібліотеки. Книг було не мало, як на той час 5-6 тисяч. Село почало розквітати, піднімалась культура, народжуваність. На той час в Поточищі налічувалось 3-5 тисячі  жителів. Тоді влада вирішила відкрити в селі, ще одну бібліотеку в приміщенні пошти. Завідуючою цієї бібліотеки стає Остафійчук Марія Петрівна, дипломований спеціаліст. Ця людина була здібним організатором, активістом, масовиком.

Згадуючи минуле,  бібліотекар розповідає:  «Читачів було багато, люди любили читати, та й взагалі скажу: нас бібліотекарів цінували. Любила я цю роботу, бо подобалося спілкування з освіченими людьми. Кожної неділі проводились різні заходи, читання, бесіди, які закінчувались танцями в клубі».  В основному робота проводилась по видачі літератури, організовувались гуртки колективного читання, огляди літератури, періодики, голосні читання. В бібліотеці збирались також любителі гри в доміно і шахи, які були на той час в бібліотеці. В 1958 році Марія Петрівна виходить заміж і бере шлюб в церкві, за це її виключають із комсомолу, звільняють з роботи. Бібліотеки, які находились на території села, об’єднують.  З 1958 року в бібліотеці працює уродженка с.Корнева  Городенківського р-ну  Ганна Федорівна Квасенко. В 1969 році  на кошти місцевого господарства розпочато будівництво нового Будинку культури,  відкрито в 1974 році. Зал на 500 місць, в комплексі з спортивним залом. На другому поверсі Будинку культури в просторому світлому  залі на 180 кв.м. розмістилась бібліотека. Новий інвентар, нове оформлення і бібліотека наче казковий світ книги. В 1976 році в Поточищі відкривають  ще одну бібліотеку, якою завідує  толерантна, комунікабельна, добре обізнана в свою професію Бурковська Ганна Павлівна. Бібліотеки проводять велику роботу по інформуванні літератури, масові заходи, ведеться спільна робота з Будинком  культури. Бібліотека відкрила пункти видачі літератури на тваринницькій фермі, тракторній бригаді. Велика увага приділяється висвітленню передових методів сільськогосподарського виробництва та передових доярок-телятниць, свинарок, трактористів, водіїв колгоспу ім.О. Пархоменка.

Книжкові фонди бібліотек оновлюються з обласного бібліотечного колектора.

В бібліотеці створено алфавітний та систематичний каталоги, краєзнавчу картотеку, картотеку газетно–журнальних статей, іллюстрований систематичний каталог для дітей.

Бібліотекарі  в тісному зв’язку працюють з педагогічним колективом, інформують про нові надходження. Перед початком прим`єри фільму глядачів теж ознайомлювали з новими надходженнями.

В 1981 році по особистому бажанню Ганна Федорівна Квасенко була переведена в своє рідне село Корнів в бібліотеку. Очолює бібліотеку № 1 Бурковська Ганна Павлівна, а завідувачкою бібліотеки №2 призначають на той час молоду перспективну, повну енергії Мирославу Франківну Шпарик. Бібліотекарі у вирі життя інформують про нові надходження літератури, знайомлять з новою періодикою. Відвідуючи тваринницьку ферму, вони щомісячно знайомлять тваринників з новими методами роботи бібліотеки. Бібліотекарі відвідують тракторний цех, тік колгоспу. Під час жнив випускалися інформаційні листівки: блискавка, трудовий інформатор, листівки переможців соцзмагань. Часто працівники бібліотеки разом з працівниками Будинку культури виїжджали до членів ланок з ліричним віршем, жартівливою піснею, а також ознайомлювали про події в державі. Постійно проводилась масова робота, читацькі конференції, літературні вечори, бесіди, голосні читання, усні журнали, зустрічі з ветеранами Другої світової війни. В бібліотеках діяли постійно діючі виставки на різну тематику. Приймає активну участь в громадському житті села, в художній самодіяльності.

У роботі з дітьми запроваджувалось керівництво читанням учнів, на читацьких формулярах ставились відмітки про прочитану книгу, проводились бесіди на  теми:  «Ким бути?», «Твої помічники у виборі професій - книги» та інші. Відбувалось максимальне залучення до читання книги, як дорослих так і дітей.

Література залишається важливою і значущою частиною нашого життя. Книги відкривають перед читачем таємних мандрівок, небезпечних пригод, інтриг та історичних подій. Всі ці історії зосереджені у книжках, а книги - зібрані в бібліотеках. Не дивлячись на те, що сьогодні новий етап розвитку отримали всі сфери людської діяльності завдяки інноваційним технологіям, бібліотечні послуги були і залишаються актуальними. Проте не кожна людина знає, якою насправді є сучасна сільська бібліотека, які зміни у її структурі сталися у ХХІ столітті і які послуги може надати бібліотека читачу. Що найкраще характеризує сучасну сільську бібліотеку?

Для того, щоб відповісти на це питання завітайте в Поточищенську бібліотеку-філію, в якій господарюють дві чарівні ґаздині: завідувачка Семенюк Ганна Василівна і бібліотекар Шпарик Мирослава Франківна. Люди виняткової працьовитості, творчого пошуку, високого професіоналізму, які здатні вкладати душу в улюблену справу. А якщо є відданість обраному фаху, є любов до відвідувачів, то бібліотека перетворюється в рідний дім, де проходить життя, де щодня готуються до зустрічі дорогих гостей – читачів.

Книжкові виставки – обличчя бібліотеки, тому намагаємося, щоб вони були яскраві, змістовні, неординарні. Під час їх створення шукаємо гарні цитати, незвичайні теми і ракурси, вигадуємо нестандартні назви і форми для розділів. Все це для того, щоб повніше розкрити книжковий фонд, привернути увагу читачів до тої чи іншої події, проблеми і насамперед до книги.

До сучасних форм виставкової діяльності належать:

Тематична виставка «Україна моя барвінкова»

Виставка-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої»

Виставка-хобі «Тут живуть казки»

Духовний куточок «Духовного причастя світлий шлях»

Виставка-обговорення  «Життя у сяйві Божої любові»

Виставка-вернісаж «Святий дух краси»

Виставка-символіка «Боже, Україну храни»

Кожна нація має свої звичаї, що народжувалися впродовж багатьох століть і освячені віками. Краєзнавство – це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування  часом.  Воно є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоднішніми й прийдешніми. У бібліотеці-філії с.Поточище активно ведеться краєзнавча робота. Для краєзнавчого куточка бібліотекарі вишукують нові, оригінальні форми популяризації краєзнавчої літератури, збирають фольклорно-етнографічні матеріали. Користувачі мають можливість ознайомитися із старовинними предметами побуту, вишиванками, одягом, народними звичаями та обрядами, взяти в них участь, відкрити для себе унікальні багатства говірків.

Одним із провідних напрямків діяльності бібліотеки-філії с.Поточище є робота з творчо обдарованою молоддю. Працівники бібліотеки дають обдарованим дітям можливості проявити себе, реалізувати свої здібності, знайти однодумців. Молодь часто стає учасниками масових заходів.

«Ой не ходи Грицю, та й  на вечорниці» 

«Велична і свята ти, Мати Україно»

«Щедрий вечір, добрий вечір»

«Через Хрест до Воскресіння»

В Україні започаткований щорічний конкурс для дітей  «Кращий читач України». Конкурс відбувся у вигляді тестової системи завдань за творами українських та зарубіжних письменників. Наші діти демонструють свою ерудованість та начитаність, і щораз доведять,що книга в їхньому житті – це найкращий друг і порадник. Учні с.Поточище активно беруть участь у конкурсі. Луців Ольга (2010;  ІІ місце), Залецька Мар’яна (2013; І місце).

Важливою складовою  діяльності бібліотеки є організація та проведення різноманітних масових заходів щодо просвіти та дозвілля.  Бібліотечний захід задовольняє і розвиває інформаційні потреби і запити користувачів, розширює коло пізнавальних інтересів, сприяє проведенню дозвілля, допомагає залученню нових користувачів до бібліотеки, здійснює рекламу бібліотеці, створює її імідж. Родзинкою бібліотечної роботи є діяльність світлиці «Калина». В рамках якої проведено: годину народознавства «Андріївські вечорниці», тематичний вечір «Творці краси рідного села», день українського козацтва, літературно-музична композиція «Слідами Тарасової долі», годину екології  «Екологічні дзвони сьогодення», історичний круїз «Вашим подвигам ми низько вклоняємось», годину-реквієм «Вшанування Михайла Колодзінського».

У бібліотеці-філії організовано клуб за інтересами «Моя сім’я – моя родина», в рамках якого було проведено: літературні вечорниці «Моя родина – моєї долі оберіг», літературну гру «Книжковий лабіринт».

Підвищеною увагою бібліотекарі с. Поточище користуються наймолодші відвідувачі книгозбірні. До них особливий підхід. Навчити дітей мислити, жити і працювати в суспільстві – завдання не з легких. Щоб краще розкрити ту чи іншу тему, вони використовують у своїй роботі різні форми.